«На Західному фронті без змін». Погляд в обличчя війні

«Книга ця — ані звинувачення, ані сповідь. Це
тільки спроба розповісти про покоління
людей, що їх занапастила війна, навіть як
хто з них і не потрапив під снаряд»

(Передмова автора до книги)


Втрачене покоління. Вперше це словосполучення вжила редакторка Гертруда Стайн, визначаючи літературну течію між Першою та Другою світовими війнами. Згодом Ернест Гемінґвей використав цей вислів як епіграф до свого роману «Фієста». Термін прижився, і дотепер тих людей, що їх в юному віці скалічила Перша світова війна, ми називаємо не інакше, як втраченим поколінням.

Читати далі: «Три товариші» Ремарка: дружба, кохання і життя після війни

Про тих, чиє буйне цвітіння приглушили снаряди і кулі, писав і Гемінґвей, і Джеймс Джойс, і Скотт Фіцджеральд та ще багато літераторів. Одним із перших і найвідоміших творів цієї течії, книгою, що розповіла про війну не з епічністю та помпезністю, а з правдивістю і вражаючою відвертістю, є роман німецького письменника Еріха Марії Ремарка «На Західному фронті без змін».

Ремарка забрали на фронт Першої світової у вісімнадцять років. Юнак вижив, а через десять років по закінченню війни він за шість тижнів описав на папері свої переживання, спогади, думки, увесь свій біль і все те, що залишалося з ним ще довго після завершення війни. Так народився один з найзнаковіших творів XX століття.

Від імені головного героя, дев’ятнадцятирічного Пауля Боймера, автор у цій книзі розповідає про роки, проведені на фронті. За цей час, під обстрілами, в постійній небезпеці, на межі життя та загибелі головний герой роздумує і розповідає про справжню дружбу, пронизливий страх, жорстоку несправедливість, смерть. Ремарк пише про речі важкі і надзвичайно важливі, та при цьому читати його досить легко. Та до того, що ви побачите на сторінках цієї книжки, неможливо ставитись байдуже. Адже ви побачите, як помирають друзі, як інколи стає настільки страшно, що ти забуваєш про страх , побачите не військові паради, а військові лазарети, не професійних убивць, а дітей у завеликій формі (настільки великій, що у ній потопає їхня юність, їхні мрії і їхнє майбутнє). Ви побачите, як воюють ті, кому війна аж ніяк не потрібна.

Історія написання та видавництва роману

Ремарк написав «На Західному фронті без змін» усього за шість тижнів, та дуже довго письменник не показував твору видавцям, а коли наважився на це, то спершу отримав відмову. Передавши рукопис іншому видавництву, Ремарк зобов’язався працювати журналістом, щоб відпрацювати витрати на публікацію, якщо роман не матиме успіху.

Спершу уривки книги публікували на сторінках газети, і, захоплені щирою розповіддю нічим не прикрашеної війни читачі, надсилали в редакцію безліч листів, а наклад видання збільшувався в рази.
Коли роман надрукували, він перевершив усі сподівання. У 1929 році видали 500 тисяч примірників книги, її переклали 26 мовами.

Німці розділялись на два табори: одні захоплювались правдивим зображенням війни і поділяли погляди Ремарка, а інші — звинувачували його у відсутності патріотизму та негативному впливові на маси. Після того, як націонал-соціалісти на чолі з Адольфом Гітлером прийшли до влади, у 1933 році Еріхові Марії Ремарку довелося емігрувати з Німеччини.

Роман «На Західному фронті без змін» став однією з найпопулярніших книг за всю історію Німеччини. Уже більше вісімдесяти років її перевидають у багатьох країнах світу, а сам роман не втрачає актуальності та популярності.

Українське видання

У видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» романи Ремарка видавали томами по три твори. Минулого року видавництво розпочало видання романів німецького класика окремими книгами. У книгарнях ви вже можете придбати «На західному фронті без змін» та «Три товариші».

Приємно вразило оформлення книги. Червоні маки та метелик, що разом із військовою каскою прикрашають обкладинку, ще до того, як ви відкриєте книгу, ніби намаються сказати, що вона не просто про війну та військові будні, вона про дещо більше — про почуття на війні, про відчайдушні пошуки на війні (пошуки правди, пошуки сенсу і пошуки себе). Про пошуки і втрату усього цього…
Моє знайомство з творчістю Ремарка розпочалося саме з цієї книги. І сказати, що це знайомство було вражаючим — означає сказати дуже мало.

Мабуть, якось по-дурному було б радити вам цей твір, чи не радити. Тут усе очевидно. «На Західному фронті без змін» — одна з тих книг, після прочитання яких розумієш, наскільки важливою є література. Цей роман змушував переживати, спонукав до глибоких роздумів, вражав, відкривав очі на вельми важливі речі, показував правду і змушував серце битись то швидше, то повільніше. Далеко не всі книги можуть викликати такі почуття. А для цього, мабуть, й існує література. Для цього ми читаємо. Щоб відчувати, щоб змінюватись, щоб жити.

Після прочитання «На Західному фронті без змін» ще більше почав дивуватися з людства. Як можна було знову розв’язати стільки війн після виходу такої книги?