Як спіймати корисний сигнал серед суцільного шуму?

У світі щодня продукують близько 2,5 квінтильйона байтів нової інформації, але тільки маленька її частина може бути корисною. Основна маса щоденного інформаційного простору — це лише шум, кількість якого зростає значно швидше за кількість сигналів.

Висунуто занадто багато гіпотез, аби встигнути їх підтвердити або спростувати, а от кількість об’єктивної істини упродовж багатьох років залишається незмінною. Що таке прогнозування, та як із ним жити — це головне запитання, на яке дає відповідь книга Нейта Сілвера «Сигнал і шум».

Передбачення — не лише сфера діяльності сумнівної ворожки. В основу прогнозування, наприклад, землетрусів були покладені складні математичні розрахунки великої кількості даних. Та все ж багато прогнозованих землетрусів не сталося. Натомість сталися непрогнозовані.

Конструкція ядерного реактора на електростанції у Фукусімі передбачала, що АЕС зможе витримати землетрус силою 8,6 бала за шкалою Ріхтера. Сейсмологи не могли повірити, що більший землетрус взагалі можливий. Та вже у березні 2011 року стався найпотужніший в історії Японії землетрус силою 9,1 бала за шкалою Ріхтера.

У людей немає для захисту нічого, окрім мозку. Ми не вміємо літати чи випускати отруйний газ. У нас немає блискавичної реакції та міцного панцира. Ми здатні лише швидко думати — спроможні бачити закономірності та реагувати на потенційну небезпеку.

«Жодна інша жива істота не проявляє стільки інтересу до пошуку закономірностей, як людина. Здатність розпізнавати об’єкти у стресових ситуаціях потребує здатності до узагальнення. Навіть новонароджена дитина вміє розпізнавати людей за обличчям. І це не індивідуально набута навичка, це здатність, отримана внаслідок еволюції. Проте еволюційні інстинкти можуть зашкодити через невміння розпізнавати корисну інформацію серед шуму», — Томассо Поджіо, фахівець із неврології Массачусетського технологічного університету.

Передбачення — не тільки професійна сфера діяльності людини, яка визначає, за кого виборці віддадуть більше голосів. Це те, чим ми користуємося кожного дня: вирішуємо, чи варто йти на друге побачення; яку суму відкласти на потім; коли просити в шефа надбавки до зарплатні. Ми зважуємо всі «за» та «проти», щоб прийняти рішення, яке може вплинути на наше майбутнє.

Автор розглядає передбачення і далекоглядність як властивість людської психіки, а не спеціальне завдання вузько спеціалізованих експертів. Саме прогностична функція є головною для науки, хоч ми ніколи й не створимо ідеальний об’єктивний прогноз, бо всі апріорі мислимо суб’єктивно. Прогнозування поєднує суб’єктивне з об’єктивним. Прогнозистові треба усвідомити, що його уявлення про картину світу не є ідеальними, а створити якісний прогноз можна тільки на основі об’єктивної істини.

З моменту винайдення друкарського верстата Ґутенберґа інформація перестала бути дефіцитом. Наразі ми маємо таку кількість доступної інформації, що ми не знаємо, якій можна довіряти, а якій ні. Ми сприймаємо інформацію вибірково та суб’єктивно, незважаючи на те, наскільки вона спотворює реальність. Насправді ж ми потребуємо не інформації — ми потребуємо знання.

«Сигнал — це правда. Шум — це те, що нас постійно відволікає від сприйняття дійсності. І ця книга в усіх подробицях розповість читачеві про сигнал і шум», — Нейт Сілвер, професійний статист і прогнозист.

Любов Цибрій

Придбати книгу