«Чоловік, який вирощував комети». Без мрій нам не обійтися

Упевнена, що всі, хто встиг прочитати «Мій дідусь був черешнею» — першу книгу Анджели Нанетті, яка вийшла українською — мріють про те, щоб в Україні видали й інші її історії. І от завдяки співпраці «Видавництва Старого Лева» з Андрієм Маслюхом та Анастасією Стефурак світ побачив українськомовне видання «Чоловік, який вирощував комети».

Цю книгу можна «цілком випадково» поглинути за один вечір. Казкову і водночас до болю реалістичну розповідь не хочеться відкладати ні на хвилину.

Історія ж починається з вагітності 15-річної Міріам. Незвичний початок для дитячої книги, правда ж? У сучасному світі така ситуація досить неприємна. Та для Міріам це чудова новина. У свої 15 дівчина бере на себе відповідальність за майбутнє малюка. Щоб заробити на харчі для себе і дитини, Міріям влаштовується на роботу до місцевого пекаря Лоренцо.

Коли хлопчик народився, Міріам назвала його Арно. Як і його мати, малюк ніколи не знав свого батька, хоча щороку перед Різдвом отримував від нього листа. Щовечора Арно з нетерпінням чекає на найбільшу за багато тисяч років комету, щоб загадати заповітне бажання — щоб повернувся тато.

Міріам — молода дівчина, тому частенько ходить на танці та забави, залишаючи ще маленького Арно самого в будинку. Дорослі люди назвали б це безвідповідальністю, та маленький хлопчик просто в захваті від краси своєї матері. Йому подобається, як вона наряджається на свята, як довго розчісує волосся, як танцює і співає, повертаючись додому. Він обожнює допомагати мамі обрати хустку, у якій вона піде до міста.

Згодом у Арно народжується братик Бруно — і ось їх вже троє. Батько досі пише листи на Різдво, обіцяючи повернутися. Хлопчики щиро вірять в його повернення і мріють про справжнє сімейне щастя.

Арно дорослішає і сам знаходить того «чоловіка, який вирощує комети». Після їхнього знайомства у житті маленького хлопчика з’являється ще більше магії та цікавих історій, а «чоловік з кометами» таки змінює їхнє життя.

Та є в цьому романі і болісні розчарування, про які не варто розповідати, бо кожен читач повинен сам пройти цей шлях від щирих радощів солодкого дитинства до розчарувань, а згодом — до пізнання та розуміння чогось зовсім нового, оглядаючи зоряне небо Ісбуе.

Загалом, роман «Чоловік, який вирощував комети» не лише про мрії та розчарування, він ще й про те, як важливо вміти чекати,

«Якщо не можеш дочекатися без зайвих питань, — таємничо відповів він, — значить, ще не достатньо прагнеш».

бути собою, слухати своє серце і йти за ним. Також книгу можна позиціонувати як подвійну казку. Одна —для дітей — з кометами на зоряному небі, пригодами, свіжою випічкою пекаря пана Лоренца, світлими радощами. Іншу — для дорослих — де сумно абсолютно все: від матері-одиначки з двома дітьми та чоловіком, який ніколи не повернеться додому, та домагань старого пекаря до балансування на межі власних бажань та суспільної норми. Чари у цій історії  так тісно переплелися з дійсністю, що відшукати межу неможливо.

Марта Цюра

Придбати книгу