«Дюна» Френка Герберта. Прянощі пустельної планети

Бог створив Арракіс, щоб гартувати вірних.

Принцеса Ірулан. Мудрість Муад’Діба


Наприкінці 1950-х років американський письменник Френк Герберт, пишучи журнальну статтю під назвою «Вони зупинили рух пісків», вирішив винайняти маленький літак, щоб пролетіти над піщаними дюнами Флоренції у штаті Орегон. Саме там Міністерство сільського господарства США реалізовувало екологічний проект зі стабілізації сипучих пісків шляхом засівання піщаного очерету, коренева система якого мала зупинити рухливі дюни, гнані сильними тихоокеанськими вітрами далі на схід. Френка Герберта вельми зацікавила ідея зміни екосистеми в несприятливому пустельному середовищі.

У той час у письменника вже жевріли думки щодо написання історії про спорадичні піднесення месіанських настроїв у суспільстві, де він хотів наголосити на тому, що в такі періоди вожді, лідери, пророки приносили нещасть і руйнувань більше, ніж успіху й благодаті. Тож синтез екологічних спостережень і соціологічних міркувань відправив Френка Герберта у творчий політ тривалістю шість років, по завершенні якого з’явився роман «Дюна».

Історія видання і 23 відмов

Упродовж трьох років «Дюну» публікували частинами в журналі Analog. Але згодом, як це часто траплялося з визначними творами, зібраний під одну обкладинку роман відхилили 23 видавництва, переважно побоюючись друкувати таку чималу кількість сторінок. На щастя, з журнальних публікацій «Дюни» уривками був зиск — редактор видавництва Chilton Book, яке до того спеціалізувалося лише довідниках із ремонту автомобілів, прочитав усі частини роману, і цей текст його приголомшив. 1965 року «Дюну» нарешті було видали окремою книжкою, а вже наступного року Френк Герберт отримав премію Гюґо за найкращий роман та став першим переможцем в історії премії Неб’юла.

Сюжет

«Дюна» є першим твором Френка Герберта з науково-фантастичного циклу «Хроніки Дюни». Дія роману відбувається в далекому майбутньому на планеті Арракіс, також відомій як Дюна. Саме сюди за наказом Падишаха-Імператора Шаддама IV відправлено герцога Лето Атріда разом із родиною на зміну попередньому планетному управителю барону Владіміру з Дому Харконненів.

Дюна — пустельна планета з майже непридатним для нормального життя кліматом, де вода на вагу золота, а серед пісків мешкають таємничі аборигени — фримени — з особливими поглядами на розвиток рідної планети. Водночас на Арракісі є дещо абсолютно цінне — прянощі, або меланж. Ця речовина є важливим елементом для міжзоряних подорожей, вона має геріатричні властивості, а також допомагає ментатам («людям-комп’ютерам») розширювати власні мисленнєві можливості. Усі воліють володіти прянощами, але для цього варто владарювати над Арракісом. Тож, здається, кровожерливий Барон Харконнен не в тім’я битий, не збирається просто так покинути планету з нескінченним скарбом, а переведення герцога Лето на Дюну є лише першим кроком у його хитрій грі з Домом Атрідів.

Вагомий вплив на розвиток подій у романі має Бене Ґессерит — стародавня організація, створена насамперед для жінок, які знали особливі ментальні й фізичні прийоми, могли ефективно застосовувати власні методи маніпуляції. Такі знання вони отримали шляхом виконання психологічних завдань і довгих фізичних тренувань, а також завдяки вживанню прянощів. Провідним напрямом їхньої діяльності був активний, але водночас непомітний, вплив на формування суспільної думки. Власне, представники цієї організації розсували межі вікна дискурсу, примушуючи населення сприйняти нову істину як догму.

Для цього Бене Ґессерит навіть мала спеціальну групу — Міссіонарія Протектіва, — яка займалася поширенням у примітивних світах забобонів, що дозволяло ще більше експлуатувати певні території. До речі, пророцтво про прихід Магді — месії, який встановить ідеальний лад на Арракісі, — було результатом роботи Міссіонарії, чим досить удало скористалися Пол Атрід і його мати Джессіка (сестра Бене Ґессерит), встановивши контроль над вільними племенами фрименів та заручившись їхньою підтримкою у власній боротьбі проти ворогів Дому Атрідів.

Важливий момент у «Дюні» — відсутність комп’ютерів та робототехніки, які так часто є невід’ємними елементами наукової фантастики. За багато століть до подій, описаних у романі, люди повстали проти мислячих машин та розумних роботів і винищили їх. Те повстання охрестили Батлеріанським Джигадом, в основі якого була концепція незамінності людини. У головному релігійному тексті світу Дюни під назвою Оранжистська Католицька Біблія записано: «Не сотвори машини, яка б імітувала розум Людини». Ці слова стали програмними в боротьбі за людиноцентричний розвиток суспільства. Такий стан справ призвів до духовного пробудження й поширення серед населення пророцтва про прихід Месії. Пророцтва, яке втілиться з приходом на Арракіс сина герцога Лето — Пола Атріда.

У «Дюні» Френк Герберт створив складний всесвіт, у який доволі легко може поринути підготований читач. Тут змішано багато культур і релігій — від заходу й до сходу, від християнства до маометанства; відсутній єдиний науковий стрижень, навколо якого б розгорталися події, жанрові межі розпливаються від сторінки до сторінки, але зроблено все настільки майстерно, що після появи цього роману чимало письменників-фантастів почали використовувати оповідні принципи Герберта у власних творах. Можна цілком певно стверджувати, що Френк Герберт мав неопосередкований вплив на Роберта Джордана, Джорджа Мартіна, Дена Сіммонса й навіть на відомого кінорежисера і сценариста Джорджа Лукаса та його «Зоряні війни».

Френк Герберт удався до виняткової деталізації в побудові світу Дюни, в докладних описах планети, її жителів та особливих форм життя, зокрема гігантських піщаних хробаків, які стали своєрідною візитівкою твору. Жодна сторінка цього великого за обсягом роману не є зайвою, а лише глибше розкриває характери персонажів, занурює у конфліктну безодню, з якої разом виглядають політика, релігія, екологія, технології та людство загалом.

Українське видання

«Дюна» — це культова книжка, яка безперечно вразить як шанувальників науково-фантастичної літератури, так і поціновувачів фентезійних саг. До того ж, якість українського видання цього разу сприяє комфортному читанню: видавництво «КСД» випустило роман у збільшеному подарунковому форматі із закладкою-лясе. Окрім власне тексту роману з додатками й словником, до видання ввійшли передмова старшого сина письменника Браяна Герберта, а також карта світу з коментарями та приголомшливі кольорові ілюстрації Сема Вебера з ексклюзивного видання до 50-річчя «Дюни» від The Folio Society.

Екранізації «Дюни»

Культовість й авторитетність книжки Френка Герберта доводить факт наявності значної кількості адаптацій: нереалізований у 1970-х роках проект фільму Алехандро Ходоровського, екранізація 1984 року від Девіда Лінча, міні-серіал 2000 року від американського кабельного телеканалу Syfy (а згодом і його продовження 2003 року за мотивами другого роману «Діти Дюни»); п’ять відеоігор — Dune (1992), Dune II: The Building of a Dynasty (1993), Dune 2000 (1998), Emperor: Battle for Dune (2001), Frank Herbert’s Dune (2001); а також кілька настільних ігор.

До речі, жодна з екранізацій не припала до душі фанатам літературного оригіналу, а Девід Лінч навіть сам розкритикував власну стрічку й додав її до списку особистих невдач. Згодом навіть з’явилися висловлювання про те, що текст «Дюни» не є кіногенічним через складність і філософічність.

Незважаючи на це, наприкінці 2016 року американська студія Legendary Entertainment придбала права та розпочала підготовку чергової кіноверсії «Дюни». Розробку нового фільму доручили франко-канадському режисерові Дені Вільневу, відомий глядачам за успішними науково-фантастичними стрічками «Прибуття» і «Той, хто біжить по лезу 2049».

Допомагатиме Дені Вільневу у створенні майбутнього блокбастеру сценарист Ерік Рот, який раніше вже зміг перетворити невелике оповідання «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» в чудове повнометражне кіно, а «Форрест Гамп» опрацював так, що, певно, фільм вийшов навіть кращим за книжку Вінстона Грума, а це, погодьтеся, нечасто трапляється. Отже, маємо надію на появу найближчими роками беззаперечного кіношедевру.

Придбати книгу