Що «Занепад влади» означає для нас і влади?

Ми звикли вважати владу і систему чимось ворожим людині. У цьому нас переконують історичні факти, твори мистецтва, прошитий у свідомість поділ на «нас тут, унизу» та «їх там, нагорі».

Однак світ змінюється швидше за наші ментальні установки, і на людство чигають вже зовсім інші небезпеки, ніж 50 чи навіть 20 років тому. Ці зміни стосуються, серед іншого, й влади.

Що ж сьогодні відбувається з владою, береться з’ясувати Мойсес Наїм ‒ колишній очільник Міністерства торгівлі й індустрії Венесуели, колишній виконавчий директор Світового банку, протягом 14 років головний редактор Foreign Policy, оглядач El Pais, The New York Times, The Washington Post, Newsweek, Time, Le Monde, Berliner Zeitung та ін.. У 2014–2015 роках за книгу «Занепад влади» Інститут Готліба Дуттвайлера вніс ім’я Мойсеса Наїма в перелік ста найвпливовіших мислителів сучасності.

Умовно книга «Занепад влади» ділиться на три нерівнозначні на розміром і, ризикну сказати, змістовим наповненням, частини: констатація факту занепаду владу, унаочнення пов’язаних із цим ризиків та пропозиція можливих шляхів вирішення проблеми. Зопалу «Занепад влад» можна назвати книгою однієї думки, що їй часто й закидають не надто глибокодумні читачі. Однак варто зважати на те, яка це думка. Доводячи присмерк Європи, Освальд Шпенглер списав два томи по приблизно 600 сторінок кожен, тож Наїм, ідею якого за масштабами цілком можна порівняти зі шпенглерівською, порівняно чи навіть підозріло лаконічний.

Як і ведеться в якісному нон-фікшині, «Занепад влади» починається здалеку, а точніше з життя-буття шахових гросмейстерів. І поки ви читаєте статистику збільшення кількості самих гросмейстерів та зниження вікового порогу цього почесного звання за останні роки і паралельно гадаєте, до чого тут занепад влади, вам мимохіть спадають на думку знайомі, які досягли кар’єрних висот, які ще недавно вважалися захмарними, і побували в місцях, про які раніше й не мріялося. Просто асоціації. Але, як виявляється, таких знайомих не так і мало.

І тут — тадам! Перше твердження Наїма ‒ загалом жити стало краще. Статистичні дані та дослідження це підтверджують. Завдяки науковому прогресові початок ХХІ століття став для людства найуспішнішим періодом за всю його історію. Останнім часом у світі відбулося три революції ‒ збільшення, мобільності й ментальності. Іншими словами, людей стало більше, вони стали здоровіші і живуть довше; подорожувати і переїжджати легше, люди освіченіші та очікують кращого забезпеченішого життя.

Що це означає для влади? Встановити тотальний контроль за великою кількістю відносно здорових, освічених і мобільних людей дуже важко, навіть неможливо. Далі привіт сексологам і прихильнику всього великого Максові Веберу, «розмір більше не має значення». Чи точніше, розмір більше не має такого значення. Великі держави та корпорації досі диктують правила на міжнародній арені, але малим гравцям зараз легше обійти їх і досягти успіху.

Що це означає для влади? Часто-густо невелика держава може заблокувати рішення впливових мегагравців, мобільне збройне угрупування завдає клопоту потужній армії, а маленькі стартапи обходять великих і неповоротких конкурентів. І нарешті черга вийти на світло гросмейстерам та вашим успішним знайомим ‒ бар’єри навколо влади знизилися.

Що це означає для влади? Досягти вершини зараз не так важко, як було колись. Справді важко на цій вершині втриматися і, що важливо, не лише втриматися, але й реалізувати там свої наміри.

Здавалося би, світ, незважаючи на всі винятки й застереження, рухається до торжества демократії. Але, як казав Вінстон Черчилль, найкращий аргумент проти демократії ‒ це п’ятихвилинна розмова з пересічним виборцем. І ось час цієї розмови настав. У більшості розвинених країн пересічний виборець вирішує все. Політики більше не владарі, а слуги його часто алогічних і суперечливих вимог. Наприклад, у парламентських виборах у Бразилії 2010 року найбільшу кількість голосів із усієї країни зібрав клоун (у прямому значенні цього слова) Тіріріка.

Читати далі: «Чому нації занепадають?» Теорія і історія світової нерівності

На наступному етапі автор намагається визначити, занепад влади ‒ добре це чи погано? І загалом приходить до висновку, що це інакше. Із занепадом влади людство не позбулося небезпек, але вони стали інакші, не такі, як були досі. Однак ми, за інерцією, чекаємо і готуємося до вже знайомих лих старого світу.

Такі помилки дорого коштують. І ми розплачуємося за них вже сьогодні нездатністю світової спільноти консолідовано протидіяти агресорам та екологічним катастрофам, а місцевої влади ‒ жахливим терористичними актами, які стали можливі завдяки поєднанню сучасних технологій і варварського мислення. Чи може на такі виклики відповісти клоун Тіріріка або подібні йому популісти-гречкосії? Відповідь очевидна.

То що ж робити? Мойсес Наїм як бувалий політичний терапевт радить прогулянки на свіжому повітрі або «відновлення довіри, оновлення політичних партій, пошук нових способів залучення пересічного громадянина до змістовної участі в політичному процесі, створення нових механізмів ефективного управління, обмеження негативних впливів системи стримувань і противаг з одночасним запобіганням надмірної концентрації непідконтрольної влади, а також підвищення здатності держав-націй до спільної роботи…».

Щоправда, він не уточнює механізмів досягнення цих шляхетних цілей, однак висловлює оптимістичне сподівання на колективну мудрість людства, завершуючи книгу промовистим реченням «І воно (людство) їх (шляхи управління самим собою) знайде». Хоча, можливо, саме в цьому Наїм і має рацію. Означена проблема настільки глобальна, що сподіватися навіть проекту її вирішення від однієї людини було би легковажно.

Придбати книгу