Найважливіші промови в історії людства

«Слова, що лунають крізь час. Найважливіші в історії людства промови, які змінили наш світ» — книжка мала б бути настільною для тих, хто хоче зрозуміти історію політичної думки, знатися на принципах формування світової геополітики, усвідомити, чому одна людина часом може переломити хід історії.

Промови, представлені у цьому виданні, належать, якщо послуговуватися терміном Карла Леонгарда, «акцентуйованим особистостям». У різний час, у різних країнах вони (а серед авторів промов — Томас Мор, Олівер Кромвель, Томас Джефферсон, Сімон Болівар, Авраам Лінкольн, Імператор Хірохіто, Анвар Садат, Джон Кеннеді, Нельсон Мандела та ін.) прагнули збудувати модель людиноорієнтованого політичного устрою, вивівши свою країну й народ із політичної або економічної кризи. Хоча ці промови в результаті стали тим імпульсом, який допоміг побудувати демократичні й відкриті спільноти, їх авторів важко зарахувати до політичних систем. Вони належать до тих лідерів, які вивищуються над системою, у жодному разі не мислячи в категоріях «нелюдяної» прагматики. Їх устремління інспіровані щирим бажанням змінити ситуацію у країні, безкорисливо допомагаючи мільйонам інших.

«Сенатори, я намагаюся бути милосердним. Не можу залишатися осторонь, коли державі загрожує небезпека»

«Перша промова Цицерона проти Катіліни», с. 26

Поруч із важливими ідеями, оприявненими у промовах, можемо прочитати чимало прикладів щирих розмірковувань про природу людини, про добро і зло, про те, що визначає сутність історії та є квінтесенцією гуманності. Ці промови, без перебільшення, можна назвати текстами, на яких із часом було побудовано й розвинуто принципи демократії, відкритості, свободи волі та особистості. Автори цих промов — «великі гуманісти», які ніколи не ставали на бік популізму, а ґрунтувалися на конкретних прикладах.

«Та горе тим, хто застосує проти свого народу терор, призначений для ворогів!.. Нехай загине негідник, який наважиться спаплюжити священне ім’я свободи та зловживати грізною зброєю, якою вона його наділила…»

З промови Робесп’єра, с. 93

Тож їхні ідеї не застарівають і сьогодні. Демократія — це не готовий результат, а процес; політичний феномен, у якому неможливі готові відповіді.

«Меншість повинна володіти рівними з більшістю правами, захищеними справедливим законом… Підтримуватимемо одне з одним взаємини, що ґрунтуються на любові та гармонії, без яких свобода і навіть життя безрадісні й монотонні».

Томас Джефферсон, с. 103

Демократичне суспільство твориться щодня, тут-і-тепер, тому часом, емансипувавшись від нашого галасливого часу, важливо узяти тайм-аут і поринути в думки тих людей, які не жили вигодами для себе, а працювали у «великому часі», за М. Бахтіним, думаючи про покоління, що прийдуть після них.

У цих промовах відлунює щось кантіанське, закорінене в «зоряному небі над головою», а не в прагматичних розрахунках, спрямованих на миттєве накопичення. Перед нами енциклопедія світової політичної думки: між промовами існує зв’язок, заснований на ідеях справжнього, а не сфальшованого гуманізму.  У багатьох промовах сказано про те, що людське життя — найвища цінність на планеті, а отже, усі політичні системи мають бути орієнтовані на те, щоб підтримати життя, покращуючи його якісні показники. Людське суспільство має бути побудоване на принципах гідності, відповідальності, співпраці.

Людина — чи не найбільша деструктивна сила, яка коли-небудь існувала у світі, тому настільки важливо побудувати правову систему, яка б підтримувала те найкраще, що існує в нас. Водночас людська спільнота — надзвичайно крихкий феномен, який за допомогою влади можна легко деформувати.

Суспільство здатне дееволюціонувати без морально-етичних норм і правових приписів, які мають бути спрямовані на долання несправедливості, корупції, зрештою, на долання Зла, яке є атрибутом людського життя. Проте без Зла неможливе усвідомлення Добра, Блага, Істини як найвищих категорій суспільного життя. Принаймні в західноєвропейській моделі.

Ця книжка має настільки важливе значення сьогодні. Наступного року в нашій країні відбудуться вибори, й важливо, щоб кожний був суб’єктом виборчого процесу, а не об’єктом політичних маніпуляцій і мішенню популістських гасел. Кожний автор промови, представленої у цьому виданні, був готовий віддати життя за сказане слово. Це слова гідних і величних людей, яким випало змінити історію.

Читаючи такі книжки, кожний із нас здобуває ковток свіжого мислення, а отже, ковток свободи, без якої формування людини як політичної істоти неможливе. Цей політичний дискурс, який явлено у книжці, заснований на ідеях внутрішньої свободи кожного, хто вірив у те, що за будь-яких обставин людське має переважати.