100 історій про дівчачу силу

Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, говорить і навіть кричить: «Не зупиняйся! Ти все можеш!» І це все не порожні голосні слова, а правдиві приклади з життя неймовірних жінок усього світу.

«Казки на ніч для дівчат-бунтарок» («Good Night Stories for Rebel Girls») вперше опублікували у 2016 році, а вже упродовж наступного року її переклали тридцятьма мовами! Українською її нещодавно опублікувало видавництво #книголав у перекладі Тетяни Савчинської, і це одна з найочікуваніших новинок цьогорічного Книжкового Арсеналу.

Журналістка Елена Фавіллі та письменниця-режисерка Франческа Кавалло заснували у 2011 році Timbuktu Labs — перший iPad-журнал для дітей, медіамайданчик для прогресивних батьків й малюків, яких вчать бути лідерами за допомогою найрізноманітніших відео, ігор, книжок тощо. Згодом у засновниць з’явилася нова ідея — книжкова — і вони опублікували її на Kickstarter. «Казки на ніч для дівчат-бунтарок» зібрала понад мільйон доларів, що не вдавалось раніше жодній іншій книжці.

Історії про неймовірних жінок та дівчат (від найдавніших часів до сьогодні) зібрані з усього світу. Принаймні, авторки намагались віднайти інформацію про найвидатніші, найцікавіші історії становлення жінок, їхньої боротьби, невдач та перемог, перешкод і вміння їх долати.

Героїнями «Казок на ніч для дівчат-бунтарок» є й азіатки, і європейки, і американки, і африканк. У них різні сфери діяльності, різні цілі та шляхи їх досягнення. Біологині, піратки, політикині, президентки, фараонки, активістки, шпигунки, боксерки, лікарки, скелелазки — вони всі нам доводять, що дівчата можуть бути будь-ким, якщо їм це до вподоби!

Що могло б викликати критичні зауваги, так це те, що деякі жіночі постаті міфологізовані або неоднозначні. Наприклад, Маргарет Тетчер. Іноді в біографіях авторки опускають якісь травматичні факти, проте необхідно пам’ятати, що акцент зроблений на тому, що це — казки, і казки для дітей.

Тут немає жодної ієрархії, кожна історія важлива (про що нам говорить, наприклад, алфавітний покажчик). Головне — показати дівчатам, що вони не просто можуть бути, вони Є сильні й хоробрі. Нас роками вчили бути тендітними, наляканими і чекати у палаці порятунку. Але ці казки не про це. Вони про силу. Силу дівчат.

Приємно, що тут також немає конкретної думки, яку нав’язують. Читаємо і про жінок, які поєднували улюблену справу і родину, стосунки, і про тих, які обрали родину, проте їхні заслуги у професійній діяльності не применшуються, а є й ті, що поставили свою кар’єру, професію, покликання понад усе, сказавши: «Автоперегони кращі за кохання», як-от італійська гонщиця «Формули — 1» Лелла Ломбарді. І це все є нормальним, рівнозначним. Кожному своє, чи не так? Жінка може бути ким завгодно, навіть якщо родина, чи країна, або ж суспільство проти цього. І жінки, про яких написано в цій книжці, доводять це. Немає різниці, якої ти статі, навіть якщо в тебе немає статі, немає різниці, скільки тобі років, якого кольору в тебе шкіра абощо. Ти можеш все. Наприклад, Кой Матіс, якій зараз лише 11 років, доводить, що дитина може відстоювати право на те життя, яке комфортне для неї/нього. Кой народилась хлопчиком, проте якось усвідомила, що насправді є дівчинкою, любить рожевий колір та сукні, і вирішила боротися з тими, хто не сприймав цього. І — в неї все вийшло. Знову ж таки, це про те, що дівчата не мають нічого боятися, у них є право бути тими, ким вони хочуть, робити те, що хочуть, не трястись перед стереотипним суспільством.

У книжці немає поділу на фемінні та маскулінні риси, жодні з них не є хорошими чи поганими. Ти можеш готувати, бо тобі це подобається, ти можеш займатись важкою атлетикою, бо це те, у чому ти себе комфортно почуваєш. Можеш звільнитись з роботи, щоб допомогти чоловікові готуватись до президентської кампанії, як це зробила Мішель Обама, а можеш сама стати президенткою, як Аміна Ґуріб-Факім (Республіка Маврикій). Можеш писати вірші, бо ти це обожнюєш, одружитися з людиною, яку кохаєш безмежно, і народити чотирьох дітей. Врешті, пекти смачнючі кекси, щоб мати якісь додаткові кошти як Кора Кораліна. Або ж можеш, якщо закінчила Гарвардську школу права, але не любиш готувати, а твій чоловік пишається тобою і усіляко підтримує, поки ти будуєш кар’єру і відстоюєш права жінок, стати суддею Верховного Суду, як Рут Бейдер Ґінзбург.

Хочеться, щоб кожна маленька дівчинка мала змогу прочитати саме ці казки. Щоправда не тільки дівчата, але вони передусім, бо ж хоробрих героїв-хлопців, лицарів, бійців, які незважаючи ні на що, ідуть до своєї мети, ми маємо вдосталь. Ці казки не розкажуть про те, як одягатись, що робити, аби прекрасний принц звернув на тебе увагу, чи як важливо бути сором’язливою, тихою і вміти ідеально прибирати. Вони про те, що ти можеш почувати себе вільною, бо ти і є вільна. Від стереотипів, нав’язаної кимось думки, вільна у виборі, вчинках, мріях. Вони про те, що кожна людина передусім має право бути щасливою, а люди такі різні, різні їхні прагнення, бажання, шляхи досягнення мети, погляди на світ і все-все-все.

Видання цієї книги в Україні — подія знакова. Нам важливо зараз говорити про рівність, і насамперед — говорити про досягнення жінок, які довгий час применшувались у світі або й зовсім були непоміченими. Як сказав Ілля Стронґовський в контексті дискусії про феміністичне книговидання в Україні: «Треба усвідомлювати, що жінки — це також люди». І як би це іронічно не звучало, українці та українки справді мають поки що дійти хоча б цієї думки. І щоб це усвідомлення з’явилось, треба починати залучати в цей контекст дітей, які ще незаангажовані та неупереджені. Тому важливо, що зараз в Україні потроху з’являються феміністичні видання, ба більше — феміністичні дитячі видання, які допоможуть маленьким дівчаткам повірити в себе, в свої сили та можливості, в те, що вони нічим не гірші й можуть досягнути всього, чого бажають.

Якщо би ця книжка вийшла набагато раніше, то змогла б надихнути багатьох зневірених жінок. Читаючи казки, ти відчуваєш, що не одна. І десь жила або живе така сама феміністка, яка хоче писати вірші, або ж дівчина, яка навіть не знає слова «фемінізм», проте знає слово «Свобода».

«Ці історії — не про принцес, а про жінок, які змінили світ», — Тейлор Піттман, інтернет-видання The Huffington Post.

Ілона Середа