Книжка історика Сергія Богана про повстанців Одещини, які не були бандитами, як прийнято вважати. Вони боролися за незалежність, проти поневолювача, яким тоді виступав більшовизм, бо після падіння імперії в українців знову відродилося бажання відновити свою державу. А бандитами переважно були саме більшовицькі загони. Про справжню війну за незалежність, що розгорнулося у степах Бессарабії у 20-і роки йдеться у книжці.
Інформація у книзі на архівних документах та згадках нащадків очевидців тих подій, які автор віднайшов та відтворив для свого дослідження. За роботу над цією книгою історику довелось поплатися посадою в одеському виші.
Антибільшовицький рух на українських землях у 20-х роках ХХ ст – це досі позбавлена об’єктивізму сторінка української історії. Особливо, якщо йдеться про південні чи східні землі. Упродовж цілої епохи правдиву історію ретельно приховували архіви, замовчували не лише представники владного в СРСР режиму. Історики, ба й самі колишні повстанці розуміли, що говорити правду вкрай небезпечно. Комуністична влада та її репресивний апарат навчили українців міцно тримати язика за зубами.
Саме тому такий масовий збройний рух в Україні залишив по собі так мало (порівняно з іншими історичними подіями ХХ ст) мемуарної та історичної літератури.
Утім настає час, коли таємне стає відомим і коли з’являється можливість пролити світло на давно минуле, але не забуте.
Книжка вийшла у видавництві «Зелений Пес» у серії «Нетабачна історія» разом із книгами Віктора Суворова «Кузькіна мать», «Її ім’я було Татьяна» та спогадами німкені Габі Кьопп «Навіщо я народилась дівчинкою» (розповідь з перших уст про «сексуальні подвиги» радянських визволителів).
Друг Читача