Щорічно 23 квітня, у рамках проведення Всесвітнього дня книги і авторського права, відбірковий комітет у складі Міжнародного союзу видавців, Міжнародної федерації книготорговців та Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і установ обирає всесвітню столицю книги.
Всесвітню столицю книги стали обирати починаючи з 2001 року.
23 квітня 2009-го нинішня книжкова столиця-2008 Амстердам передає естафету ліванському Бейруту. Вибір Бейруту як книжкової столиці обґрунтований, зокрема, “прихильністю ліванської столиці до ідеалів культурного розмаїття, діалогу й терпимості, а також змістовністю й динамічним характером представленої програми”. В уявленні українців навряд чи Ліван асоціюється з літературою – передусім це країна, що розташована на узбережжі Середземного моря, а тому користується увагою туристів. Ну, ще, можливо, ми знаємо, що символом цієї країни є кедр. І мало кому відомо, що саме Ліван дав світові перший алфавіт – а вірніше, давні фінікійці, які мешкали на його теренах.
Сьогодні в державі з населенням лише чотири мільйони проживають послідовники приблизно 17 різних релігій та віросповідань. Це світоглядне розмаїття, безперечно, відобразилося й на літературі. Ліванці вважаються арабською нацією, що найбільше читає, відповідно ліванська література – одна з найрозвиненіших в арабському світі. А в Національному музеї Бейрута зберігаються зразки фінікійського алфавіту, який ліг в основу грецької й арабської писемності. Найвідомішими письменниками Лівану сьогодні називають Аміна Маалуфа, Еміля Насраллаха і Ханана Аль-Шейха. Проте сучасному українському читачу невідомі не лише сучасні письменники Лівану, а й ті, що творили 100-300 років тому. На жаль, про них знають хіба спеціалісти-літературознавці. Хоча, до прикладу, та ж Індія з літературою асоціюється більше.
У дечому Україна дуже подібна до Лівану: спробуйте запитати пересічного ліванця про те, кого з українських письменників він знає. Зрештою, українських письменників не знають і в інших країнах світу. То, може, й нам потрібно претендувати на це почесне звання? Наприклад, Львів – всесвітня столиця книги. Здається, звучить непогано. “Прихильність до ідеалів культурного розмаїття” в нас ніби є, “діалог і терпимість” – теж знайдеться. Отож, залишається вразити міжнародний відбірковий комітет представленою програмою. І тоді увага світової літературної громади точно буде нашою. Принаймні на один рік.