Пам’ятаєте басовитого і бородатого уральського поета Леоніда Корнілова, який обіцяв від імені Росії врятувати і притягти до грудей трепетних укрАїнок? Улюбленець Мусі дав цікаве інтерв’ю програмі «Мобільний репортер» на каналі «Росія 24». Виявляється, відповісти українській поетесі Насті Дмитрук його змусили троє дітей і надзавдання великої Росії.
Цього разу Муся змінить свою звичку все нещадно коментувати і тихо дасть вам насолодитися перлами від Леоніда Корнілова. Бо «потреба грудьми заслонити в російській людині» і «джунглі русофобської пропаганди» говорять самі за себе.
– Леонід, що змусило вас відповісти на поетичний виклик українки Анастасії Дмитрук «Ніколи ми не будемо братами»?
– Мене сини змусили. У мене троє синів, вони сказали – батя, ти повинен обов’язково відповісти. Я прочитав цю дівчинку з їхньої подачі. Це зачепило молодь, бо все-таки дівчинка дуже хльостко зробила ляпаса. Вона зацікавила тим, що зробила це абсолютно від душі. Вийняла глибоко з душ , у неї наболіло, вона зробила це на хорошому художньому рівні. Ну десь, звичайно, почуття міри їй зрадило, але в цілому це досить небезталанно. Вона змусила подивитися на себе тих, кому присвятила свій твір.
– От ви пишете, що ми повинні простреленими грудьми захистити її та інших українців, яких ви називаєте сестрами, братами. Скажіть, а ви впевнені, що ми дійсно повинні їх захищати від тих же бойовиків з Правого сектору?
– Ну, від бойовиків їх захищати, напевно, ніхто не буде. Вони самі зброю складуть, і все. Тому що існує енергетика російського духу. Ось ми живемо на Євразійському континенті. Той, хто володіє Євразією, володіє всім світом, це ж закон геополітики. А ми-то це абсолютно інтуїтивно, російські люди, сприймаємо. Ми просто живемо на цьому Євразійському континенті, бо так визначила природа, так Земля вирішила, так зірки встали, щоб росіяни тут були. Тому що володіти – то ми володіємо, як Америка хотіла б володіти світом, – але ми володіємо, щоб жити в ладу з усіма і вчимо так жити всіх. Це надзавдання, призначення російської людини. Я не хочу воювати з українцями, і вони не хочуть з нами воювати. Тому що ми один народ, ми всі руси, русичі.
– У вашому вірші прозвучала думка, що, по суті, Росія надає якесь заступництво, і у вас звучить протекційний тон. Вам не здається, що це саме те, що багатьох в Україні, особливо молодь, дратує? Ви такий тон взяли, щоб ще більше спровокувати, або ви дійсно так відчуваєте?
– У кожному російській людині є ця потреба і здатність грудьми заслонити кого-небудь. А тим більше, як же своїх не прикрити?
– Навіть якщо вони не хочуть?
– Ну як же вони можуть не хотіти цього? Вони хочуть цього. Ми ж розуміємо, що ось ця дівчинка, як Мауглі, вискочила з цих джунглів русофобської пропаганди. Адже на неї ж обрушилася найпотужніша машина інформаційної війни, яка пройшлася танком від Джона Керрі, від цього Обами, від цього ЄС, Ештон. Вся Європа і весь острів Америка пройшлися по цій дівчинці. І ще ж мільйони таких, як вона. Вони ж потрапили в дуже скрутне становище. Як можна їх за що-небудь засуджувати? Ми просто повинні їм допомогти. Влаштувати їм, так би мовити, мирне на Україні… це ж ще не все вирішення проблеми, не все. Необхідно у свідомості зробити переворот.
Муся щиро бажає російській людині Леоніду Корнілову реалізовувати своє надзавдання виключно в межах Уралу. До речі, порадував журналіст «Мобільного репортера», що спілкувався з цим талантом. І як тільки такого язикатого на «Росії 24» показують?