Брати Клички. Здається, цими двома словами вже все сказано. Їх знають, поважають, бояться. Ними захоплюються, на них рівняються. Наразі відповідати на питання ДЧ буде старший із братів – чемпіон світу у надважкій вазі за версією WBC – Віталій, якого шанувальники спорту знають як Залізного Кулака. Але мало хто в світі боксу знає, що Залізний Кулак має на своєму рахунку докторську дисертацію і читає дитячі книжки.
– Всі звикли бачити Вас або на рингу, або в сесійній залі. А можна побачити Віталія Кличка з книгою в руках?
– Звісно. У мене в офісі ціла бібліотека. І вдома також.
– Що з останнього прочитаного Вами залишило по собі слід?
– У мене, на жаль, не так багато часу на читання. Але з яскравих книжок, які мені останнім часом довелося тримати в руках, можу відмітити автора казок та новел Роальда Дала. Я присвятив читанню його оповідань, які входять до книги «Дорога до раю», весь вільний час (щоправда, його було так мало) у тренувальному таборі під час підготовки до поєдинку проти поляка Альберта Сосновські. Дал відомий широкому колу читачів перш за все своїми творами для дітей, наприклад, казкою «Чарлі та шоколадна фабрика». Я переконаний, що найважче писати саме дитячі твори – для цього треба мати не тільки бажання писати й гарну фантазію, а також талант від Бога і вміння дивитись на світ очима дитини. Писати для дітей – велика відповідальність.
Поки готувався до бою з Шенноном Бріггсом, вільний час присвячував літературі. Читати було що. Адже мій брат Володимир перед від’їздом із табору залишив мені там «Куди йдеш» Генрика Сенкевича.
– Ваші діти теж знайомі з книгами Дала? Важко заохотити їх до читання?
– Вони читають із задоволенням, але по-справжньому гарних книг у їхній бібліотеці поки що не так багато.
– Що перше спадає на думку, коли чуєте «сучасна українська література»?
– Юрій Андрухович, Ліна Костенко… Є багато дійсно талановитих письменників. Але я хочу сказати, що сучасна українська література неможлива без збереження тих скарбів, які нам залишили наші видатні творці. Адже «хто не пам’ятає минулого, не має і майбутнього». Мене дуже бентежить ситуація в Україні загалом, і у столиці зокрема: в нас уже давно не будують нові бібліотеки, а на підтримання наявних виділяють копійки. Усі ми знаємо про рейдерські атаки на приміщення книгарень, найбільш зухвале з яких – це захоплення «Сяйва». Непрозорий конкурс із продажу книгарні, її захоплення та спотворення майна є свідченням цинічного нищення столичною владою об’єктів культури в Києві задля вдоволення власних фінансових інтересів. Тільки-но ми дізналися про це, то одними з першими стали бити на сполох. І я дуже радий, що за допомогою прокуратури та правоохоронних органів, які втрутилися в ситуацію, ми змогли захистити книгарню «Сяйво» від рейдерів. Київрада відмінила рішення про приватизацію. Але на цьому ми не зупинились. Аби упередити подібні дії, наша фракція у Київраді підготувала проект рішення, яке забороняє приватизацію книгарень.
– Всі ж розуміють – посадовцям цей закон не вигідний.
– Будемо боротися! Нам не вперше.
– Відомо, що Пауло Коельйо цікавиться вашою спортивною кар’єрою. А Ви знайомі з його творчістю?
– Так, безумовно. Я знайомий не лише з його творчістю, але й із ним особисто. Найбільше з його творів запам’ятався «Алхімік», до того ж набагато цікавіше читати твір, коли знаєш автора. Сприйняття загострюється, починаєш звертати увагу на деталі. «Заїр» – також гарний твір.
– Яку, на Вашу думку, книгу людина обов’язково має прочитати?
Це має бути не одна книга. Кожен обирає для себе, які книги йому до душі. Але є безперечний «класичний набір» творів, які кожна сучасна людина має прочитати.
– І які книги у вашому «класичному наборі»?
Розумію, що моя відповідь не буде оригінальною, але тим не менше: «Кобзар» Шевченка, «Тріумфальна арка» Ремарка та «Тигролови» Багряного.
– Є критерії, за якими Ви обираєте той чи інший твір?
– Це можуть бути відгуки моїх родичів та друзів.
– Чи потрібні книги про спорт?
– Безперечно! Ті, хто вважає, що спорт – це гола практика й нічого про нього читати не треба, а потрібно лише ходити на тренування, дуже помиляється. Спорт – це велике мистецтво, підготовка спортсмена – дуже серйозна праця, яка складається з умінь аналізувати, спостерігати, робити висновки, вираховувати психологію супротивника, його тренера. Над розробкою таких методик працюють науковці, аби потім цю науку могли викладати у спортивних вишах та училищах. Мені свого часу було цікаво розібратися в тому, чому одні люди талановиті, інші – ні, і звідки взагалі береться талант? Дослідження цього питання стало навіть темою моєї наукової праці, дисертації. І зараз я переконаний, що ця робота може запросто стати фундаментом для будь-якої іншої діяльності.
Окрім науково-пізнавальних книг про спорт, украй необхідна художня, документальна, автобіографічна література. Життя та діяльність видатних спортсменів іще не одне десятиріччя будуть надихати покоління молоді. Сподіваюся, мої теж.
– То можна скоро очікувати від вас автобіографію?
– Можна. І вже в цьому році. Хоча повна автобіографія з’явиться років за сорок.
Спілкувалася Анна Богородіченко