Детектив для семикласників

 

Текст вийшов життєво-правдивим ─ великою мірою завдяки головним героям, які представляють два типи сучасних київських дітей: «потомственний» киянин, у якого є вільна бабусина квартира під робочий кабінет, а також киянин першого покоління, чиї батьки борсаються в злиднях, аби утриматися в статусі столичних мешканців, і навіть п’ють чай, заварюючи кожен пакетик по кілька разів (якщо ви не пустили сльозу на цій деталі, значить, ви ніколи не знали самостійного життя окремо від соціально успішних батьків).

 

Будь-яке покоління читачів однаково поцінує Кокотюшин гумор – трохи дитячий (як і належить змальовуваній ним віковій категорії) і, так би мовити, оптимістично-життєлюбний. Нудьгувати під час читання не доведеться – написано «Полювання на Золотий кубок» дуже жваво й швидко (це відчувається – ніякої вимученості між рядків). Навіть якщо ваша дитина читати не любить – прочитайте вголос перші три абзаци цієї повістинки і… спробуйте після цього забрати книжку. Якщо вам вдасться – будете винятком.

 

Насправді лаяти Андрія Кокотюху є за що. Наприклад, за невиписаність образів. Автор обмежився пунктиром  ─ чи то терміни підтискали, чи то обсяг муляв, чи то просто нема у Кокотюхи потягу до перфекціонізму і бажання ввійти до золотої скарбниці української літератури. (З іншого боку – зате нема й жодної  зайвої деталі, авторських «пасів у нікуди».) Але про це ви міркуватимете потім, на дозвіллі – а в процесі читання не помічатимете нічого, думаючи лише про те, яким же чином Денис Черненко та Максим Білан зможуть виконати абсолютно непідйомне завдання – зашкодити викраденню шкільного Золотого кубка і знайти тих, хто намагався це зробити. Причому цілком логічним видається те, що відрізано шлях найменшого спротиву – піти до правоохоронних органів і розповісти все, що знаєш, скинувши цю справу на їхні плечі. Та й збіг обставин, за яким семикласники дізнаються про те, що планується така акція, теж виглядає цілком природнім. І маленька деталь, на яку спочатку не звертаєш особливої уваги, у кінці все пояснює – це було зроблено автором майстерно! Так що однозначно Кокотюха молодець. Тож швидше до книгарні, доки «Полювання на Золотий кубок» не розібрали семикласники!