Книговидавнича галузь Росії переживає серйозну кризу. Особливо важко доводиться тим, хто випускає інтелектуальну літературу. Про це розповідає головний редактор видавництва «НЛО» Ірина Прохорова.
Московське видавництво «Новий літературний огляд» – найбільше в Росії, що випускає літературу, яку прийнято називати інтелектуальною. Воно добре відоме і на Заході. Зараз «НЛО» щорічно публікує близько 90 книжкових новинок плюс три журнали.
Ірина Прохорова: Одна з наших найбільш цікавих новинок (у Росії вона вийде на початку 2011 року) – це книжка Марка Далета “Орбінавти”. Ви знаєте, у видавців виробляється особливий принцип читання: пробіг, як правило, кілька сторінок – і вже знаєш, потрібно це чи не потрібно. Це не означає, що видавці неуважно читають, просто йдеться про іншомий тип читання. А тут я зачепилася оком, потім захопилася і півночі читала.
Представляючи “Орбінавтов”, ми для ясності говоримо, що це в певному сенсі – російський Умберто Еко: поєднання серйозних філософських проблем з неймовірною цікавістю. Автор торкнувся дуже важливої сучаснуої теми, але перекинув її в минуле, розкрив на історичному матеріалі, який в Росії мало відомий. Час дії – епоха іспанської Реконкісти, кінця Реконкісти.
.
-Тобто до Росії це прямого стосунку не має?
– Прямого – ні. До речі, одна з проблем російських видавців: коли ти пропонуєш яку-небудь книгу назовні, тобто закордонним партнерам, то, на жаль, дуже часто від тебе чекають річ, яка описує виключно саму Росію, причому в прямому сенсі. І найчастіше хочуть, щоб це було щось жахливе, екзотичне, якісь нескінченні страсті-мордасті, протиприродний секс і так далі.
На жаль, у Росії – репутація екзотичної країни, в якій відбувається чортзна-що, тобто те, що в Європі нібито відбутися не може. У цьому сенсі наше завдання полягає в тому, щоб показати: в Росії існує дуже гарна серйозна сучасна література, яка може говорити про багато речей.
.
– Ви видаєте останнім часом близько 90 новинок на рік. Між тим, в Росії говорять про кризу книговидавництва, про катастрофічне падіння тиражів. Як ви оцінюєте ситуацію?
.
– Криза є. Причому, це системна криза, і вона – давня. Зрозуміло, що дуже часто накладаються якісь загальносвітові кризи, які мають тимчасовий характер, але в Росії є одна фундаментальна застаріла проблема – дистрибуція книг, їхнє поширення. І вона, на жаль, з роками стає тільки серйознішою. У 1990-ті роки, які прийнято нескінченно лаяти, саме книжкова галузь, як не дивно, відчувала себе значно краще. Я кажу, в першу чергу, про невеликі видавництва, що випускають інтелектуальну літературу. Нинішнє падіння тиражів багато в чому пов’язане з тим, що ми замкнені в Москві і Санкт-Петербурзі. Це, звичайно, великі книжкові ринки, але є ще ціла країна, яка потребує хороших книжок.
І тут я готова сперечатися до хрипоти: насправді з нашою публікою, яка читає, нічого не сталося. Вся проблема в тому, що вона не може знайти гарні книги, вона не може знайти інформацію про ці хороші книги, люди не можуть нормально замовити їх, бо інтернет-торгівля у нас розвинена не дуже добре, недосконала банківська система, у людей дуже мало кредитних карток, висока ступінь ризику … Тобто вся структура не готова до сучасного книгорозповсюдження.
Вся ця сукупність факторів і створює системну кризу. Видавці в нас – попереду планети всієї за винахідливостю, за готовністю ризикувати, рішучістю, а ось обози, як то кажуть, не встигають. І жодних великих інвестицій у розвиток інфраструктур не відбувається. Великий бізнес поки що цим не цікавиться, держава, на загал теж ніяк про це не дбає, і якщо є якісь програми підтримки читання, то вони, як правило, розраховані на піарівські ходи, а не на системну підтримку.
.
– Як ви думаєте, якою мірою держава (я маю на увазі зниження податку на додану вартість на книги, введення транспортних і поштових пільг на доставку книг і так далі) могла б влити свіжі сили в книжкову галузь Росії?
– Ну звісно, таких заходів потрібно було б вжити давно, і це дійсно дуже сильно допомогло б видавцям. Недарма у другій половині 1990-х років був такий злет інтелектуальних видавництв. Тоді саме указом Єльцина 20-відсотковий ПДВ з культурного книговидавництва та періодики був знятий, і це дозволило миттєво просто розквітнути саме ринку інтелектуальної літератури. І недарма 1998-го року з’явився Московський книжковий ярмарок “Non-fiction”, який і представляв таку літературу. А потім на початку 2000-х років чомусь було вирішено, що книжковий ринок сформувався, так що давайте повернемо ПДВ.
Це обвалило, в першу чергу, саме культурну складову видавничого процесу. Книговидавнича діяльність – особливий тип ринкової економіки. Її важко зіставляти з нафтовою галуззю. Там працюють інші закони. Книжковий ринок прямо пов’язаний з культурою, це – інвестиції в майбутнє. І тут треба робити цілий ряд серйозних знижок, поблажливості, я б сказала, фінансових, фіскальних пільг для того, щоб ми отримали в результаті іншу ситуацію. Цього не розуміють. Поки вся податкова система працює проти культурного книговидання.
Але ми бачимо, що ситуація сумна і з книжковими магазинами, з бібліотеками, з театрами. Є спроби видавлювати їх з центрів міст на периферію, займаючи все бутиками. У цьому сенсі тут необхідні політична воля і освіченість, потрібно зрозуміти, що це, загалом-то, самогубство.